Особливості складання попереднього договору

Особливості складання попереднього договору

   За цілями і результатами, які настають внаслідок укладення договорів, вони діляться на попередні і основні. Сутність попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір (на передачу майна, виконання робіт, надання послуг). Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний термін укласти договір. Попередній договір називають також "договір про договір". Такий договір необхідний щодо тих відносин, в яких для укладання основного договору необхідно здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти. Сторони мають визначити істотні умови основного договору в попередньому договорі і укласти основний договір на умовах, передбачених попереднім договором. У попередньому договорі може бути зазначено термін укладення основного договору. При відсутності такої умови вважається, що основний договір має бути укладений протягом одного року з моменту підписання попереднього договору.
  Умови попереднього договору мають дозволяти встановити предмет, а також інші істотні умови майбутнього основного договору. Конкретні умови, визначення яких необхідно в попередньому договорі, залежать від виду основного договору і тих умов, які визначені в законодавстві як істотні для даного виду договору. Так, сторони можуть укласти договір, за яким суб'єкт зобов'язується продати покупцеві, а покупець купити квартиру, будинок та іншу нерухомість. У зазначеному попередньому договорі обов'язково мають міститися умови, що дозволяють визначити продажну ціну майна, конкретний час здійснення угоди, суму авансу, внесеного в рахунок майбутнього продажу, і т.д., тобто необхідно визначити всі позиції, які дозволять в майбутньому визначити істотні умови основного договору.
  До укладення попередніх договорів не застосовується загальний процедурний порядок укладення договорів. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо вона не встановлена, в письмовій формі (ст. 635 ЦК).
  Сторона попереднього договору зобов'язана в строк, не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору (в тому випадку, якщо сторонами не визначений інший термін), укласти основний договір. У тому випадку, якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, інша сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Крім того, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, мусить відшкодувати другій стороні збитки, викликані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
  Попередній договір необхідно відрізняти від угод про наміри, що мають широке поширення на практиці. В угодах про наміри (частіше їх називають протоколами про наміри) лише фіксується бажання сторін вступити в майбутньому в договірні відносини. Однак сама угода про наміри не породжує будь-яких прав і обов'язків у сторін, якщо в ній не встановлено інше. Тому відмова одного з учасників угоди про наміри укласти передбачений такою угодою договір не тягне для нього будь-яких правових наслідків і може лише вплинути на його ділову репутацію. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Читайте также
комментарии
comments powered by Disqus